ПРО МОТУЗКУ


Мотузка – один із головних елементів туристичного спорядження.
Мотузки для страховки в горах люди використовували з давніх часів. Офіційна історія їх використання в альпінізмі починається з часу перших сходжень  у  Альпах у XVIII столітті. Спочатку це були кручені мотузки з льону, але вони витримували ривок не  більше 700 кг і не були дуже безпечними (за мірками сьогодення). В різні часи використовували мотузки з листя абаки (т. з. манільські троси), сизалю, агави, з волокон кокосових горіхів, з джуту, конопель, льону, бавовни і т. п. Недолік цих мотузок був в тому, що вони дуже швидко намокали і дуже повільно висихали, тому сильно піддавалися гниттю. Справжню революцію в техніці страховки здійснила поява в 1950-х рр. синтетичних мотузок. Вони були міцнішими (тобто витримували більші ривки), стійкішими до перетирання, менше намокали та швидше висихали. До того ж  і вага синтетичної мотузки на порядок менша , ніж із натурального волокна. Все це дозволило альпіністам і туристам проходити більш складні і більш протяжні маршрути.
 
Тепер  синтетичні мотузки роблять з таких матеріалів:
  • Поліамід – (найлон і т.п.). Ці мотузки майже не поглинають воду, не гниють, не пріють. З них легко змивається бруд.
  • Поліестер – уступає нейлону в еластичності, але більш стійкий до тертя, проте мотузка з цього матеріалу ПОГАНО ТРИМАЄ ВУЗОЛ.
  • Поліетилен – головна перевага цих мотузок – це їх довговічність.
  • Поліпропілен – має високе розривне зусилля, не тоне у воді, мокра мотузка зберігає міцність та гнучкість, хоч ДУЖЕ СЛАБКА ДО ПЕРЕТИРАННЯ (тобто для спортивного туризму не дуже підходить, нею частіше користуються  яхтсмени).
  • Кевлар — арамід. По міцності перевищує сталеві троси. Недоліки – висока ціна, низька стійкість до намокання, невеликий термін служби.
Єдиний загальний недолік всіх синтетичних мотузок, якщо порівняти з натуральними, це те, що їх поверхня більш слизька, тобто ТРЕБА БУТИ ДУЖЕ УВАЖНИМ ПРИ ЗАВ’ЯЗУВАННІ ВУЗЛІВ! Наприклад, протягом багатьох років дуже надійним вважався вузол «зустрічний провідник», його завжди використовували без контрольних вузлів. Але на синтетичних мотузках зі слизькою обпліткою цей вузол «повзе» і було навіть декілька випадків, коли це приводило до травм. Теж саме  можна сказати  і про  вузол схоплюючий, який з початком використання синтетичних мотузок з обпліткою значно втратив свою надійність.
Порівняна характеристика різних видів волокон, що використовують у виробництві канатів та мотузок
  Поліамід Поліпропилен Пенька Сизаль Джут Хлопок
міцність 4280 кгс 2270 кгс 1550 кгс 2090 кгс 1370 кгс 935 кгс
Ви тяжіння  при навантаженні 50% від максимальної 20-25% 8-12% 6-10% 6-10% 2-4% 2-4%
Питома   вага
, кг/м3
1,14 0,91 1,38 1,35 1,2 1,25
Плавучість Ні Так Ні Ні Ні Ні
Температура плавлення 215 С 165 С - - - -
Стійкість до УФ-випромінювання
Стійкість до перетирання
Стійкість до впливу кислот
Стійкість до впливу щолочів
Стійкість до гниття
Поглинання вологи Так Ні Так Ні Так так
 
Важливо не тільки те, з якого матеріалу виготовлена мотузка, а й те, як вона вироблена. В наш час існує два типи мотузок: КРУЧЕНІ та ПЛЕТЕНІ. При однаковому матеріалі та товщині кручена мотузка має кращу міцність та динамічні показники. Однак, дякуючи тому, що плетена мотузка має несучу серцевину та оплітку, вона краще захищена від механічних пошкоджень та кліматичних впливів. У такій мотузці сердечник складається з кількох десятків тисяч синтетичних ниток, які розподілені на декілька плетених або кручених джгута. Наприклад, динамічна мотузка типу «Classic» виробництва «Edelrid» складається з 50400 ниток товщиною 0,025 мм, а її захисна обплітка – з 27000 ниток.

Динамічна мотузка має наступну стуктуру: ядро (1), оплітку (2) і контрольну нитку виробництва (3) всередині ядра.
Статична мотузка має схожу структуру, але всередині мотузки замість контрольної нитки проходить контрольна стрічка, на якій знаходяться ідентифікаційні дані виробництва.
Спортивні мотузки часто виготовляються з обпліткою різних кольорів, що полегшує технічну роботу з декілька мотузками разом.
Діаметр мотузок, що рекомендуються для використання на туристських змаганнях -  динамічна (одинарна (1) або половинна (1/2)) мотузки діаметром 8-11 мм та статична мотузка діаметром  9-12 мм. Але важливо знати, що діаметр мотузки має співвідношення тільки до ваги, гнучкості, зручності використання та ін. Діаметр – зовсім не показник надійності мотузки. Більш важливо з якого матеріалу виготовлена мотузка, та стан, в якому вона знаходиться.
Перед тим, як досконаліше розглянути властивості тих чи інших мотузок, доцільно зупинитися на таких важливих поняттях, як ЗРИВ та ФАКТОР ЗРИВУ.

Зрив – це прослизання всіх кінцівок з зависанням на страховці. При зриві верхнього учасник падає до точки страховки та далі на всю глибину вільної мотузки. Чим далі він падає, тим більшу швидкість набирає. Коли вільна мотузка закінчується, вона починає розтягуватися, поглинаючи енергію ривка. Той, хто зірвався ,зупиняється в той момент, коли мотузка повністю поглине всю енергію зриву (або не зупиниться, якщо мотузка не дуже міцна). В цей момент навантаження на мотузку є максимальною. Також енергію зриву поглинає тертя мотузки об верхній карабін, об виступи скелі, об гальмівний засіб та ін. Наявність тертя можливо встановити «на око»: чим першому важче вибирати мотузку, тим більше тертя; чим більше перегинів мотузка робить в карабінах, тим більше тертя. Але при цьому дуже небезпечним є те, що енергія зриву розподіляється на інші, слабкіші, частини страхувального ланцюга, такі як проміжні точки страховки (далі ПТС), які не завжди в змозі витримати таке навантаження. Тож тертя – це не дуже погано, але до певної міри. Щоб запобігти сильному тертю потрібно використовувати відтяжки, подвійну мотузку та ін.
Від чого ж залежить величина ривка? Тільки від характеристики мотузки, ваги людини та фактора зриву.       
Коли мотузка проходить випробування, то сила ривка, котру вона має витримати, розраховується для людини вагою 80 кг. Якщо ваша вага більша, то потрібно або схуднути перед виходом в гори, або більш ретельно ставитися до своєї страховки.

Фактор зриву – це показник, який чисельно дорівнює відношенню глибини падіння до довжини мотузки, яка затримує це падіння (в умовах скелелазіння приймає значення від 0 до 2). Фактор зриву визначає характер навантаження учасника при падінні: чим більший фактор, тим жорсткіше зрив. Жорсткість зриву залежить саме від фактора зриву, а не від глибини падіння, так як чим довша мотузка, тим більше вона пом’якшує ривок. Фактор зриву визначає відносну висоту падіння, тобто скільки метрів вільного падіння припадає на один метр довжини мотузки, якою страхують, та яка затримує падіння (F = H / L, де F - фактор зриву ; H – висота падіння ; L – довжина робочої частини страхувальної мотузки (тобто виданої страхуючим)).
Якщо у вас верхня страховка, і ви страхуєте уважно, не допускаючи великих провисів, то фактор зриву буде не більшим за 1. Якщо страховка іде знизу, то можливий фактор зриву. Фактор зриву зростає до 2. К >2 можливий тільки тоді, коли страхуючий при нижній страховці після зриву першого встигне вибрати мотузку. З цієї  причини ВИБИРАТИ МОТУЗКУ ПІСЛЯ ЗРИВУ КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ! Навпаки, мотузку потрібно протравлювати. 
Основна характеристика мотузки, яку ми маємо прийняти до уваги – це ії динамічні здібності – тобто можливість розтягуватись під загрузкою. У відповідність до цих вимог, а також до цілій ви користування, мотузка поділяється на два основних види: динамічна або статична мотузки.

Під динамічною мотузкою розуміють мотузку, яка за конструкцією має несучу серцевину і захисну оплітку та призначена для витримки динамічних навантажень та ривку (наприклад, по EN 895 або аналогічному стандарту). Вона повинна використовуватися у випадках, коли для учасника не можливо виключити імовірність падіння, яке супроводжується ривком.
Головна особливість динамічних мотузок – це здібність амортизувати динамічний удар, який виникає при зриві з фактором падіння більше 1 (про фактор падіння див. нижче). Нижче я приводжу стандарти для динамічної мотузки.
Динамічна основна мотузка – це мотузка, яка повинна відповідати вимогам стандарту EN 1891 або аналогічному стандарту, та згідна вимогам УІАА ( Міжнародна Спілка Альпіністських Об’єднань )
Вимоги UIAA та EN892 (європейські вимоги) щодо динамічної мотузки:
  • Для одинарної мотузки сила ривка при утримуванні першого зриву повинна бути не менше  12 кН – це максимальна сила ривка, яку може витримувати тіло людини без травмування або максимальне навантаження,  яке допустимо при розкритті парашуту. (55 кг для половинній мотузці або подвійний мотузці); Такі випробування проводять на контрольних зразках мотузок.
  • Мотузка повинна витримувати не менше п’яти стандартних ривків ( скидання вантажу вагою 80 кг з перевищенням 2,5 метри над точкою кріплення з інтервалом 5 хвилин; половинні мотузки випробовують з вагою 55 кілограмів на кожну жилу, одна жила мотузки повинна витримувати 5 послідовних зривів). Найкращі мотузки витримують до 16 ривків.
  • Витягування під вантажем не має бути більшим 8 % з вагою 80 кг (для половинної мотузки не більше 10 % під вагою 80 кг);
  • Гнучкість при зав’язуванні вузлів  — коефіцієнт гнучкості (діаметр мотузки/ діаметр мотузки всередині вузла при навантаженні 10 кг) має бути не більшим 1,2;
  • Здвиг оплітки щодо серцевини  — 2 метри мотузки протягують скрізь спеціальний прилад 5 разів. Здвиг оплітки відносно серцевини не має бути більшим, ніж 40 мм;
  • Динамічна мотузка повинна бути сертифікована в акредитованому центрі випробувань (наприклад, СЕ або UIAA або інших) та мати відповідне маркування. Маркування має вказувати тип мотузки (одинарна, половинна або подвійна), виробника та СЕ-сертифікат.
Одинарним (або основним) називається такий тип динамічної мотузки, який має використовуватися для страховки при вільному лазінні та має необхідні здібності для надійного утримування падіння з максимальним фактором 2. Діаметр мотузки - від 10,5 до 11,5 мм.
Половинною мотузкою називають мотузку, яка обов’язково повинна бути здвоєна при страховці. Половинні мотузки мають діаметр 8.5—10 мм. При здійсненні командної страховки половинна основна мотузка в одну жилу може використовуватися тільки для верхньої командної страховки. Для нижньої командної страховки на етапі скельний підйом (крутизною більше 50 градусів)  половинна основна мотузка використовується двома жилами (перший учасник кріпиться до кінців обох жил або до середини половинної мотузки та при нижній страховці через проміжні точки страховки кріпить жили мотузок окремо та почергово для зменшення сили ривка). НЕ МОЖНА ДОПУСКАТИ ПЕРЕХЛЬОСТ МОТУЗОК! Рекомендується використовувати відтяжки для спрямлення мотузки.
Існує також подвійна (або цвілінгова) мотузка. Тож декілька слів про неї варто додати: ії використовують як одинарну, пропускаючи одночасно обидві мотузки в кожен карабін. Діаметр подвійної мотузки 7.8—9 мм.
Вибір необхідної мотузки залежить від задач, які ставить перед собою спортсмен. Одинарну мотузку краще використовувати там, де немає підвищенної можливості каменепаду. З такими мотузками краще працювати новачкам, так як техніка роботи з ними простіша.  Використання половинних мотузок значно збільшує безпеку, т.як при обриві однієї мотузки інша залишається непошкодженою. Також, так як кожна мотузка прикріплюється в менше карабінів, то тертя мотузки менше, що зменшує силу ривка при зриві. Але техніка роботи з половинною мотузкою більш складна і потребує більшого досвіду  технічної роботи з мотузкою.
Недоліки дінамічних мотузок:
  • Динамічні мотузки м’які, і часто сильно намокають та обмерзають.
  • На м’яких мотузках погано тримаються жумари. Також при використанні жумарів необхідно топтатися на місці, поки не вибереться 5-6 метрів збільшення, тільки після цього відриваєшся від поверхні, а потім - постійні підскоки при кожному переміщенні самохвата або жумара по мотузці. Із-за підскоків при контакті зі скелею динамічна мотузка більше перетирається;
  • Динамічна мотузка не повинна використовуватися в якості міцно натягнутої навісної переправи – вона втрачає свої динамічні властивості.
Динамічна мотузка використовується:
  • для нижньої та верхньої командної страховки (в т.ч. з використанням вузла УІАА);
  • як спускова (дюльферна) мотузка;
  • для спуску (підйому) потерпілого з супроводжуючим
Під статичною мотузкою розуміють мотузку, яка за конструкцією має несучу серцевину і захисну оплітку та призначена тільки для статичних навантажень (наприклад, по EN 1891 або аналогічному стандарту).
Як підказує назва, статична мотузка має обмежену эластичність та не може застосовуватись для амортизації великих динамичнихнавантажень. Статична мотузка може витримати падіння з фактором зриву менш 1.
Статична мотузка  використовується:
  • для навісних переправ;
  • перил, маятника, верхньої командної страховки;
  • спуску (підйому) потерпілого з супроводжуючим;
  • нижньої командної страховки при наявності верхньої суддівської страховки;
  • верхньої командної страховки.
Статична мотузка повинна відповідати вимогам стандарту EN 1891 або аналогічному стандарту.
Вимоги UIAA та EN 1891 (європейські вимоги) для статичних мотузок:
  • Статична мотузка повинна мати розривне навантаження не менше 1800 кг, тобто сила ривка має бути меншою, ніж 6 kN при факторі ривка 0.3 та вазі 100 кг;
  • Мотузка має витримати як мінімум 5 ривків з фактором падіння 1 та вагою 100 кг, з вузлом «вісімка»;
  • Подовження, виникаюче при загрузці від 50 до 150 кг, не має перевищувати 5 %;
  • Коефіцієнт гнучкості при зав’язуванні вузлів (діаметр мотузки/діаметр мотузки всередині вузла при навантаженні 10 кг) — має бути не більше 1.2;
  • Здвиг оплітки відносно серцевини — 2 метри. Мотузки протягують скрізь спеціальний прилад 5 разів. Зміст оплітки мотузки відносно серцевини має бути не більш ніж 15 мм;
  • Статистичне зусилля на розрив — мотузка має витримувати не менше 22 kN (для мотузок діаметром 10 мм та більше) або 18 kN (для 9 мм мотузок), з вузлом «вісімка» — 15 kN.
  • Статична мотузка повинна бути сертифікованою (або мати протокол випробувань відповідальної організації). Маркування — на кінцях мотузки вказується тип мотузки (A або B), діаметр, виробник.
Тип A — використовується для висотних та рятувальних робіт, а також для спортивного туризму.
Тип B — мотузка меншого діаметру розрахована на менше навантаження, ніж мотузка типу А. Може використовуватися тільки для спуску (дюльфера).
Намагаючись об’єднати в одній мотузці властивості динамічних та статичних мотузок, деякі фірми розробили так звану статико-динамічну мотузку. Ця мотузка складається з трьох конструктивних елементів: двох різних за своїми технічними характеристиками серцевин та захисної обплітки. Центральна серцевина статико-динамичних мотузок складається з поліестерних та кевларових волокон. Вона попередньо натягується до якогось рівня,  щоб зменшити ії можливість розтягуватися під навантаженням. Друга серцевина, обплетена навколо центральної, зроблена з поліамідних волокон, які більш еластичні, ніж поліестерні або кевларові. Волокна захисної обплітки теж поліамідні.
Ідея цієї конструкції полягає в тому, що при нормальному використанні, тобто при спуску або підйомі, навантаження приймає на себе менш еластична серцевина, та до навантаження до 650-700 кг мотузка поводиться як статична. Але при загрузці більш 700 кг ця серцевина рветься. При цьому поглинається частка енергії падіння. А інше бере на себе більш еластична поліамідна серцевина. Але ви можете собі уявити скільки коштує це «чудо ворожої техніки»? До того ж цю мотузку не можна використовувати для наведення переправ, бо, по-перше, жалко, а по-друге, деякі наші любителі «дьорнути» поліспаст на першої же переправі перетворять цю мотузку в  просто динамічну.
Складається враження, що до появлення динамічних мотузок люди в гори з нижньою страховкою не ходили. Бо не було з чим. Але це не зовсім вірно. Ходили, і доволі успішно. Просто техніка динамічної страховки за допомогою статичної мотузки доволі складна, та потрібує певних навичок. Колись у альпіністських таборах усіх новачків досить тривалий час змушували відпрацьовувати на стенді, щоб набути навичок вірної страховки.
Що ж таке динамічна страховка? Це страховка, що використовується для зменшення ривка на мотузку, а також на інші частки страхувального ланцюга. Згідно з рекомендаціями, статичні мотузки не доцільно використовувати, коли фактор ривка перевищує 1. Найпростіший засіб знизити фактор ривка – це встановлювати далі ПТС за наступною схемою: 3, 6, 9, 11, 13, 15, 18, 21, 25, 30, 35, 40, 47 метрів від бази. Звертаю увагу: ВІДСТАНЬ МІЖ ПТС – 3 МЕТРИ!!!!! При такій схемі навантаження на верхню точку страхувального ланцюга буде десь біля 850 кг. Якщо ПТС розташовані на більшій відстані, то потрібно використовувати динамічну мотузку. 
Наступний принцип динамічної страховки, що дозволяє знизити ривок, був сформований ще в 30-40х роках ХХ сторіччя. Він гласить: «the rope mast  run» - тобто «мотузка має бігти». Для цього мотузку потрібно протравлювати через тормозний засіб. 
            Залежність зусилля протравлювання для різних видів тормозних засобів:
 
Засіб
Зусилля протравлювання
Вісімка
200 – 300 кг
Шайба Штихта з одним карабіном
200 – 250 кг
Шайба Штихта з двома карабінами
300 – 400 кг
Grigri (Petzl)
700 кг
 
Скільки необхідно протравлювати? Співвідношення таке: в скільки разів зусилля протравлювання більше ваги людини, в стільки ж разів довжина протравлювання менша за глибину падіння. 
Наприклад: Якщо людина вагою 100 кг (разом з одягом та спорядженням) зірвалася на глибину 10 м (5 м до останньої точки, та стільки ж нижче), зусилля протравлювання 400 кг (шайба Штіхта з двома карабінами), тобто протравлювати потрібно в 4 рази менше – 2,5 метри. А якщо при цьому використовувалась вісімка (зусилля протравлювання 200 кг), то протравлювати потрібно 5 м. 
Для того, щоб динамічна страховка була можлива, потрібно залишати запас вільної мотузки для протравлювання. Цій запас має бути в межах від 
10 – 100 % від виданої довжини мотузки ( в залежності від надійності ПТС).  За цим має слідкувати страхуючий. В його обов’язки входить своєчасно подати команду своєму напарнику, що потрібно зупинитись, та організувати пункт страховки.
Також для зменшування ривка можливо застосовувати амортизатори. Сьогодні фірми, які виробляють спортивне спорядження, представляють широкий вибір амортизаторів для страхувальних мотузок.  Але перші амортизатори з’явилися серед альпіністів Радянського Союзу ще в 70-х рр. ХХ ст.. (у них ще не було динамічних мотузок, але було чим думати). Найпростішим був амортизатор Саратовкіна: основна мотузка складається кільцями, кожні два кільця закріплюються звичайною х/б кіперною стрічкою. Розривне зусилля цієї стрічки  - 200 – 220 кг. При зриві кільця стрічки рвуться послідовно, мотузка розпрямляється, та поглинає енергію ривка. 1 м амортизатора Саратовкіна дозволяє отримати 4 м додаткової мотузки для протравлювання, що дозволяє безпечний вихід на 6-8 м від ПТС, майже якщо ви користуєтесь статичною мотузкою.
Дотримуючись усіх умов динамічної страховки можливо забезпечити безпечну страховку і за допомогою статичної мотузки, але краще користуватися динамічною, особливо враховуючи те, що діти, які тренуються більший час на деревах та в спортзалі, не вміють страхувати. 
Щодо змагань зі спортивного туризму, то наявність у команди динамічної мотузки – це більш «понти». Так як часто на дистанції на одному етапі одна мотузка може використатися як страховка, а на іншому – як перила. Тому вузькоспеціфічна мотузка сильно обмежує команду в тактиці. Тим більш, що на змаганнях безпеку учасників забезпечують суддівські страховки. Але якщо ви зібралися в складний спортивний похід, де крім переправ на маршруті планується робота на скельних, а тим паче на льодових та снігових ділянках, не шкодуйте грошей та придбайте необхідну кількість динамічних мотузок.
 
Крім основних мотузок на змаганнях зі спортивного туризму також використовуються допоміжна (супроводжуюча) мотузка – в якості супроводжуючої може використовуватися сертифіковані (або які мають протокол випробувань відповідальної організації) основна мотузка або допоміжна мотузка діаметром 5-8 мм, яка має розривне навантаження не менше 500 кг та за конструкцією має несучу серцевину та захисну оплітку.
Ця мотузка (або репшнур) крім функції супроводження також використовується для схоплюючих вузлів. Кевларові мотузки більш міцні, але вони слизькі та жорсткі, тому незручні для схоплюючих. Також з цією метою не можна використовувати мотузки зі слизькою обпліткою (фторопласти, поліетилен та ін..), та кручені мотузки без оплітки.
Також репшнур використовується для виготовлення драбинок, закріплення вантажу та ін.
Важливо: РЕПШНУР НЕ РОЗРАХОВАНИЙ НА ДИНАМІЧНИЙ  РИВОК.
Коли ми говоримо про міцність мотузок, слід зупинитися на ще одному факторі, який суттєво на нього впинає – це вузли. Будь - який вузол більш чи менш послаблює мотузку. Наприклад, вузол вісімка зменшує міцність мотузки на 30 %, а зустрічний провідник – до 60 %.
А ось деякі вимоги до стану мотузок:
На змагання  не допускається мотузка, яка має зношену обплітку, розриви або так звану грижу (випирання сердечника); мотузка, яка має обпечені або облавлені частини на робочій частині; мотузка, обплітка якої забруднена фарбою, бітумом, смолою і др. матеріалами, які змінюють коефіцієнт тертя мотузки на страхувальних карабінах, вісімках тощо.
Пошкоджена на змаганнях (дистанції) мотузка (перебита, перерізана, зірвана обплітка тощо),  негайно вилучається у команди  та повертається після закінчення її роботи на дистанції змагань. Як виняток, можливо користуватись, як самостійними мотузками, її непошкодженими частинами, або як мотузкою, яка заблокована в місці розриву вузлом серединний провідник.

Які ж фактори, що приводять до руйнування мотузок і як цього запобігти?
АБРАЗІВНИЙ ВПЛИВ ТА ТЕРТЯ
Тертя об скалі, карабіни або інші предмети, приводять до зносу мотузки. І найкраща та найдорожча мотузка може порватися на гострому краю скелі при першому ж зриві! Тертя об скелі «розтріплює» оплітку. Мотузка швидше поглинає вологу та пил.
При швидкому або невірному спуску, коли одна мотузка треться об іншу, мотузка може бути пошкоджена. Дуже небезпечно для мотузки використання спускових засобів, що забруднені. При використанні забрудненого глиною спускового засобу за невеликий час міцність мотузки зніжується на 10 %.
Дуже уважно потрібно працювати  на дистанції змагань, де  декілька мотузок використовуються одна і мають одну точку кріплення. Особливо небезпечно, коли через один карабін проходять декілька мотузок з різною швидкістю руху. Також необхідно слідкувати, щоб різні мотузки не перехрещувались, бо крім тертя і пошкодження оплітки є небезпека, що при зриві одного учасника інші мотузки можуть бути перебитими.
СИЛА ЗРИВУ
Неглибокі зриви з низьким фактором зриву не порушують стан мотузки. Але більш інтенсивне використання, а особливо натягування перил за допомогою поліспасту, приводить до «задубіння» мотузки, коли вона втрачає м’якість. Зриви з фактором зриву більші і при жорсткому блокуванні мотузки можуть в значної мірі знизити «резерв безпеки» мотузки.
Після кожного зриву мотузка отримує так званий «шок», після якого необхідно залишити її у спокої на деякій час для «одужання». Чим сильніше ривок, тим більший час «одужання» (до декілька тижнів).
ВПЛИВ ТЕМПЕРАТУРИ
Занадто швидкий спуск може так розігріти спусковий засіб, що обплітка мотузки буде пошкоджена. Також небезпечно для мотузки вплив відкритого вогнища та доторкання до   гарячих предметів.
ХІМІЧНЕ ПОШКОДЖЕННЯ
З впливом хімічних речовин туристи можуть зустрітися тільки при зберіганні мотузок. Наприклад:, пошкодження мотузок хімічними речовинами в рюкзаку, в багажному відділенні при перевезенні на транспорті та ін.
УВАГА! Хімічне пошкодження не завжди можливо побачити! І запобігти йому дуже просто: слід бути уважним.
Також не можна використовувати мотузки, котрі мають залишки лакофарбуючих  речовин (після використання в промальпі).
ВОЛОГІСТЬ
Присутність води або льоду в мотузці значно погіршує ії характеристики. Наприклад, динамічна стійкість мотузки (тобто кількість ривків, які вона в змозі  утримати) зменшується на 30 %, а кевларові мотузки – до 40 %. І це незалежно від того, чи вимочили ви ії в річці, або вона тільки попала під дощ.
Але є і хороша звістка: після висихання в розвішеному стані в прохолодному темному місці мотузка повністю повертає свої характеристики.
Для запобігання намокання мотузки рекомендується використовувати мотузки з вологостійкою пропіткою (дорожче звичайних на 10%-20%), або пропитати мотузку самостійно. (див. додатки)
УФ ВИПРОМІНЮВАННЯ
В процесі експлуатації мотузки фактор впливу УФ можна не враховувати, бо мотузка швидше перетреться. Але при зберіганні потрібно цій фактор враховувати, бо полімерні матеріали, з яких виготовляються сучасні мотузки,  дуже не люблять сонячних променів.
 ЗКРУЧУВАННЯ МОТУЗКИ
При т. з. зкручуванні мотузка спірально деформується. До цього може привести, наприклад, протягування мотузки через гостру кромку під відповідним кутом, або через невірно розміщені карабіни, або через спусковий засіб. Але в більшості випадків причиною деформації стає неправильне буртування та зберігання мотузки.
В яких випадках не можна користуватися мотузкою? Альпіністи з великим досвідом, що піднімаються на Еверест та інші восьмитисячники, після сходження мотузки залишають на схилах, або викидають. Вони вважають, що їх більше використовувати не можна. Але ми з вами не міліонери, і в походах та на тренуваннях з дітьми навряд чи мотузку можна буде так пошкодити, як на Евересті.
Мотузку відбраковують в наступних випадках:
- якщо вона затримала зрив з фактором зриву більше 1.5; . Але коли мотузкою користуються декілька груп, ви знаєте, які ривки вона витримувала? А мотузки, які розраховані на багато ривків? Їх теж викидати? Дуже спірне твердження.
-  мотузка була в контакті з хімічними речовинами (наприклад, бензин);
- є хоч найменші сумніви в надійності мотузки;
- пошкоджена серцевина мотузки, або дуже зношений зовнішній шар (обплітка) мотузки; Помітити пошкодження дуже просто:
якщо мотузка перегрібається та при огляді під обпліткою прощупуються  затвердіння або, навпаки, підвищена гнучкість, то це вірна ознака пошкодження серцевини.
якщо обплітка дуже потерта, сповзла, є надрізи і видно серцевину, або вона вилізає з оплітки
Деякі тренери й учасники вважають, що таке місце можна просто замотати ізолентою або лейкопластиром та ін. і мотузкою можна користатися і далі. Такі випадки трапляються і на дистанціях, які проходять на скельному рельєфі.
УВАГА! Такого робити не можна! Цю мотузку потрібно відразу ж відбракувати.
Не слід, проте, відразу викидати мотузку. Це може і правильно, але не «по-господарськи». Мотузку обов’язково потрібно перерізати в пошкодженому місці. Потім ії можна використовувати для організації перил, де не буває великого ривка.
 Термін служби мотузки = термін зберігання + термін використання.
Термін зберігання:
для динамічної мотузки (за рекомендацією фірми Beal) -  термін зберігання при нормальних умовах зберігання до 5 років до першого використання без впливу на характеристики мотузки та термін використання;
для статичної вітчизняної мотузки (за рекомендаціям фірми Валтекс, м.Київ) термін зберігання при нормальних умовах зберігання до 2 років.
Термін використання:
- для динамічних мотузок (наприклад, за рекомендаціям Beal):
інтенсивне використання (кожен день) – 1 рік;
інтенсивне використання (кожен тиждень) – 2 роки;
сезонне використання середньої інтенсивності кожен день – 3 роки;
сезонне використання середньої інтенсивності кожен тиждень – 5 років;
рідке використання середньої інтенсивності – 7 років;
вкрай рідке використання – 10 років.
для статичної вітчизняної мотузки термін використання визначається  зносом мотузки та залежить від способу застосування, характеру місця використання, конструкції мотузки, впливу клімату, умов зберігання, але не більше 2 років.
В процесі використання мотузка потовщується і її довжина може зменшитися до 10%.
Єдине, що не зовсім зрозуміло: інтенсивне використання – це кожен день, або через день, по 2 рази, або по одному достатньо? Вкрай рідке – це дістати з комори 1 раз на 10 років і покласти назад?
На що потрібно звернути увагу? По-перше, на стан у якому знаходиться мотузка (див. вище), а по-друге – на умови в яких вона зберігається. При уважному ставленні до спорядження мотузки можна використовувати значно довше, ніж описано в Настановах. Але термін використання, рекомендований виробником, теж потрібно брати до уваги. Бо деякі матеріали, з яких виготовляються сучасні мотузки, втрачають свої властивості з плином часу. Цей процес називається деполімерізація – це руйнування полімерів під впливом фотохімічних та термічних процесів та окислювання на повітрі. Цей процес особливо швидкий  в перші місяці після виробництва, потім сповільнюється. Він не залежить від того, використовується мотузка або ні. Депоміліризація посилювається під впливом світла та тепла.
Виробники мотузок стверджують про наступні умови зберігання :мотузка має зберігатися бухтами, які підвішені на дерев’яних підвісках під стелею темного приміщення. Не допускається зберігання мотузок в приміщенні, де можливе випаровування бензину, ацетону, кислоти , розчинників та наявні інші агресивні випаровування.
 
Тільки у скількох керівників гуртків є можливість «зберігати мотузки  бухтами які підвішені на дерев’яних підвісках під стелею темного приміщення»? Тож мотузку достатньо зберігати в сухому, темному та прохолодному місці, щоб вона не була розтягнута. На мотузці не має бути вузлів. Бажано зберігати ії в чохлі.
Також погано, коли мотузка брудна. В такому випадку ії слід випрати. Це потрібно робити в теплій воді до 30 градусів без хімічних речовин (можливо використовувати пральну машину на програмі «шерсть» без віджиму), але обов’язково ретельно прополоскати та висушити в розкладеному вигляді. Просушка мотузки дуже важлива та може продовжуватись більше тижня.
 
Страхувальні мотузки – це головний елемент страху вальної ланки. Тобто безпека та життя школярів в походах, на змаганнях, та просто на тренуваннях гуртків залежить від того, як уважно тренери та діти ставляться до зберігання та використання мотузок, та наскільки ретельно дотримуються вимог до страховки.